Цю Мяоцзінь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю Мяо-Чін (Цю Мяоцзінь)
кит. 邱妙津
Народилася29 травня 1969(1969-05-29)
Повіт Чжанхуа, Тайвань
Померла26 червня 1995(1995-06-26) (26 років)
Париж, Франція
·знекровлення
Країна Тайвань
ДіяльністьПрозаїкиня, авторка новел, кінорежисерка
Сфера роботилітературна діяльністьd[1], проза[1], журналістика[1], репортаж[1], кінорежисураd[1] і психологія[1]
Alma materПаризький університет і Національний університет Тайваню
Мова творівкитайська
Роки активності1989—1995
ЖанрЛітературна проза, автобіографія
Magnum opusNotes of a crocodiled

Цю Мяо-Чін (Цю Мяоцзінь) (кит. 邱妙津; 29 травня 1969 — 25 червня 1995) — тайванська письменниця. Одна з найбільш інноваційних літературних модерністок Тайваню та найвідоміша письменниця-лесбійка[2] в країні. Справила глибокий і тривалий вплив на ЛГБТ-літературу на Тайвані.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народилася у повіті Чжанхуа, на заході Тайваню. Відвідувала престижну Першу середню школу для дівчат Тайбея, здобула ступінь з психології в Національному тайваньському університеті[3]. Працювала радницею, а потім репортеркою у щотижневому журналі The Journalist. У 1994 році переїхала до Парижа, де закінчила аспірантуру з клінічної психології та фемінізму в Університеті Парижа VIII, навчаючись у філософині Елен Сіксу[4].

Померла від самогубства. Хоча існувало багато припущень щодо точної причини смерті, більшість свідчень припускає, що вона вдарила себе кухонним ножем. 

Творчість

[ред. | ред. код]

На написання Цю впливають нерозповідні структури авангардного та експериментального кіно. Її романи містять ракурси камери та екфраси у відповідь на європейське художнє кіно, включаючи алюзії на таких режисерів, як Андрій Тарковський, Тео Ангелопулос, Дерек Джарман та Жан-Люк Годар. Під час перебування в Парижі Цю зняла короткометражний фільм під назвою «Карнавал привидів»[5]. Її роботи як режисерки знаходяться в колекції Музею сучасного мистецтва в Нью-Йорку[6].

Перше опубліковане оповідання «В'язень» було відзначено премією Central Daily News Short Story, а повість «Самотні натовпи» отримала премію Об'єднаної літературної асоціації[3].

Найвідоміший твір — «Записки крокодила»,[7] за який вона була нагороджена літературною премією China Times у 1995 році. Псевдонім головного героя, Лазі, є прямим джерелом ключового сленгового терміна для «лесбійки» в китайській мові[8]. «Записки крокодила» були опубліковані в 1994 році на тлі безумства тайванських медіа навколо лесбійок, включаючи інцидент, коли тележурналіст таємно знімав відвідувачок у лесбійському барі без їхньої згоди, що призвело до самогубств, і, за чутками, групове самогубство двох дівчат, що бути лесбійками, з елітної середньої школи, яку відвідували кілька персонажів роману та сама Цю. Поряд з її останньою роботою перед смертю «Останні слова з Монмартра», роман широко описували як «культову класику»[9][10][11].

«Останні слова з Монмартра» — концептуальний роман, що складається з 20 букв, які можна прочитати в будь-якому порядку, спираючись на поняття музичної невизначеності. Його проза, схоже, «розмиває відмінності між особистим визнанням і ліричним афоризмом», згідно з оглядом у Rain Taxi[12]. Датовані між 27 квітня 1995 року і 17 червня 1995 року, приблизно за тиждень до того, як авторка вбила себе, листи починаються з присвяти: «За мертвого маленького Зайчика і Мене, невдовзі померлого». Його описують як твір реляційного мистецтва та відзначають обов'язкову присутність читача, «ви» для розповіді", що є помітною ознакою творів Цю[13].

Цю була визнаною іконою контркультури[14], а також описана як «мучениця» у русі за права ЛГБТ на Тайвані[4]. Двотомник її щоденників був опублікований посмертно у 2007 році. На її пам'ять була написана книга Ло Іцзюнь «Забути смуток» (遣悲懷). У 2017 році її життя та творчість стали темою документального фільму, створеного Радіо Телебачення Гонконгу та знятого Евансом Чаном[6][4].

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Романи

[ред. | ред. код]
  • «Записки крокодила» (англ. Notes of a Crocodile)(1994) — переклад англійською Бонні Х'юі (New York Review Books Classics, 2017)
  • «Останні слова з Монмартра» (англ. Last Words from Montmartre) (1996) — переклад англійською Арі Лариси Генріх (New York Review Books Classics, 2014)
  • «Листи з Монмартра» (англ. Letters from Montmartre) (1996) — уривок у перекладі англійськоюГоварда Голдблата. У J. Lau і H. Goldblatt (ред. та пер.), «Колумбійська антологія сучасної китайської літератури». Нью-Йорк: Columbia University Press, 2007,ISBN 978-0-8248-2652-9

Розповіді

[ред. | ред. код]
  • «Платонічне волосся» (англ. Platonic Hair) (1990) — переклад англійською Френ Мартін. У Ф. Мартіна (ред. та пер.), Angelwings: сучасна квір-фантастика з Тайваню. Гонолулу: University of Hawai'i Press, 2003,ISBN 978-0-231-13841-3

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ Sang, Tze-Lan D (2003), The Emerging Lesbian: Female Same-Sex Desire in Modern China, University of Chicago Press, с. 159, ISBN 0-226-73480-3
  3. ↑ а б Qiu Miaojin. New York Review Books (англ.). Архів оригіналу за 1 листопада 2021. Процитовано 1 листопада 2021.
  4. ↑ а б в Taiwanese novelist who killed herself in Paris at 26, Qiu Miaojin, remembered and reassessed in RTHK film. South China Morning Post. Архів оригіналу за 4 листопада 2021. Процитовано 1 листопада 2021.
  5. ↑ Qiu Miaojin. Words Without Borders. Архів оригіналу за 31 жовтня 2021. Процитовано 1 листопада 2021.
  6. ↑ а б Qiu Miaojin. Paper Republic. Архів оригіналу за 13 грудня 2019. Процитовано 1 листопада 2021.
  7. ↑ Qiu Miaojin's Survival Guide. The Millions (амер.). 9 вересня 2012. Архів оригіналу за 1 листопада 2021. Процитовано 1 листопада 2021.
  8. ↑ Los Angeles Review of Books. Los Angeles Review of Books (англ.). 7 травня 2017. Архів оригіналу за 1 листопада 2021. Процитовано 1 листопада 2021.
  9. ↑ PEN Translation Fund: Bonnie Huie, Excerpts from Qiu Miaojin's Notes of a Crocodile. PEN American Center. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 1 листопада 2021.
  10. ↑ 'Cult Classic of Taiwanese Lesbian Literature' Now Excerpted In English, Available Online. Autostraddle. Архів оригіналу за 4 листопада 2021. Процитовано 1 листопада 2021.
  11. ↑ Last Words From Montmartre. Архів оригіналу за 2 листопада 2021. Процитовано 8 квітня 2022.
  12. ↑ Mar, Jenn. Last Words from Montmartre. Rain Taxi. Архів оригіналу за 4 листопада 2021. Процитовано 1 листопада 2021.
  13. ↑ Heinrich, Ari Larissa. Consider the Crocodile: Qiu Miaojin's Lesbian Bestiary. The Los Angeles Review of Books. Архів оригіналу за 1 листопада 2021. Процитовано 1 листопада 2021.
  14. ↑ PEN Translation Fund: Bonnie Huie on translating Qiu Miaojin. PEN American Center. Архів оригіналу за 22 березня 2016. Процитовано 1 листопада 2021.

Подальше читання

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Цю_Мяоцзінь&oldid=40622528